Лицар на імя Світлана
Источник: ХайВей | Прочитать на источнике
Може, й на краще, що в умовах сучасного лицарства подвиги заради коханих можуть здійснювати не лише чоловіки. Приємно, що виною усьому не жіноча емансипація, а звичайне людське почуття
НА ПОЛІ БОЮ ТІЛЬКИ ДІВЧАТА
Теми лицарства, ратних подвигів і благородних звершень завжди цікавили дівчину Світлану. Коли блукала Старим містом, обовязково ноги вели у луцький замок Любарта. Тут зрештою і відбулося доленосне знайомство з членами трьох лицарських клубів при замкові – „Святий Грааль”, „Соколина вежа”, „Хелм”. До першого з них Світлана вступила без зайвих вагань. На початку дівчина згідно з правилами клубу навіть чемно пошила собі плаття епохи Середніх віків, щоб не відрізняться від решти членкинь. Але витрачання часу на виучування танцювальних „па” видалося їй недоцільним. У юнаків, вирішила лучанка, заняття у клубі цікавіші. Тож, порадившись з друзями, вона взяла до рук щит і меч й ось уже два роки бере участь у лицарських боях.
- Дівочі поєдинки суттєво відрізняються від чоловічих, - каже 21-річна луцька студентка Світлана Наумчук. - Часом навіть здається, що прекрасна стать жорстокіша під час двобоїв. Якось після одного з тренувань мама поглянула на мої плечі, рясно позначені синцями, і сказала, що до замку більше не відпустить... Але насправді турніри багато чому вчать – наприклад, визнавати свої помилки і поразки, переживати за свого супротивника, тренують дух і волю.
Світланка, яка, закута у важкі лати, зі здоровенним щитом у руці майстерно „рубається” на мечах, у повсякденному житті зовсім не відрізняється від решти жіноцтва. Із розмови з нею дізнаємося, що вміє вона і куховарити, і плести макраме. Любить, коли її оточують увагою, поступаються місцем у транспорті, пестять і дарують квіти...
Коли тест на жіночність було складено, дізнаємося, що й свою половинку дівчина знайшла серед лицарів. Обранець з повагою поставився до її бажання брати участь у лицарських турнірах, і навіть подарував кольчугу, сплетену власними руками. Тож коли наближався день народження коханого лицаря, Світланка, не вагаючись ані хвилини, вирішила – треба дарувати меча!
МОЛОТ У НІЖНИХ РУКАХ ДАМИ СЕРЦЯ
Було бажання самій його скувати, але бракувало знань. Тож дівчина заручилася підтримкою ідейного натхненника клубу „Святий Грааль” Віктора Іщука, у лицарських колах більш відомого як сер Галахад. З ним вони обійшли базар автозапчастин і придбали зовсім недорого дві уживані ресори до „Москвича”. То вони незабаром мали б перетворитися на справжні середньовічні мечі.
Про кування мечів Світланка знала теоретично, а в кузні узагалі ніколи не була. Однак від першого дня вона викроювала час для роботи - під різними приводами відпрошувалася з лекцій університету, рідше бувала у лицарському клубі й на побаченнях.
Щоб отримати гарного лицарського меча, спочатку потрібно було розрівняти шматок заліза, відрізати зайве, розкувати, підігнати за розмірами гарду і рукоятку майбутнього виробу, надати йому форми, зняти нагар і відполірувати. Паралельно Світлана кувала меча й для себе. На все про все знадобилося десять днів.
- Найтяжче було розкувати лезо майбутнього меча від середини до країв, - ділиться ковальським досвідом лицар Світлана. – Але коли робота була зроблена, найстарший з ковалів аж присвиснув і напівпрозоро натякнув своїм робітникам: „Ти ба, в нас тут декому таке розковування і не снилося!”.
Чоловіки, яким випадково вдавалося застати Світлану за роботою, втрачали дар мови. Стояли, милувалися, намагалися щось порадити, пропонували допомогу, просили, щоб вона і їм викувала щось подібне, пропонували гроші. Дівчина дякувала за поради, але чемно відмовлялася від допомоги і зайвого підробітку. Щиро зізнавалася, що вона новачок у ковальській справі. А хто не вірив, тим показувала свої попечені руки – після першого ковальського досвіду на долонях повністю облізла шкіра...
У лицарському середовищі точилися запеклі суперечки з приводу дівочого подарунка. Коли у клубі перевіряли, чи добру закалку пройшла сталь виробу (подейкують, що вогка плямка після хукання на лезо повинна випаруватися рівним колом) дехто з хлопців, можливо, й позаздрив...
Світлана має переконання, що зброя, викувана дівочими руками, не може нести розрухи. Тому недаремне разом з мечем лицареві свого серця вона подарувала білу троянду – символ чесних безкровних подвигів.
|
Microsoft придумали, как трогать предметы в VR!
NormalTouch и TextureTouch разработали исследователями Хрвое Бенко, Кристиан Хольц, Майк Синклер и Эйал Офек. Контроллеры отслеживают и захватывают движения, в зависимости от поверхностей и объектов, с которыми Вы взаимодействуете в виртуальном мире. |
Семья Барбоскиных – отличная компания для игр
Каждый ребенок – это уникальная и неповторимая личность, с особенным характером, предпочтениями и вкусами. Однако каждый малыш должен учиться и развиваться, получать новые знания, опыт, навыки. |
Гонка Дакар принесет выгоды турбизнесу Чили
В 2012 Ралли Дакар, проходящее уже в 4 раз в Южной Америке, позволит заработать турбизнесу Чили около 40 млн. USD. |
Заказ такси и трансфера в Анталии
Компания Antalya Taxi предоставит гостям Турции автомобили для трансфера из аэропорта Анталии в гостиницу, организует индивидуальные и групповые экскурсионные туры по городам Турции, шопинг-туры в торговые центры по продаже ювелирных изделий, ковров, изделий из кожи. |
Северный Кипр: эко-деревня Бьюкконук
Северный Кипр известен своими традиционными деревнями, в которых до сих пор сохранились обычаи и уклад жизни деревенских киприотов. Северный Кипр обладает всеми теми особенностями природы и окружающей среды, которые присуще экологически-чистым уголкам на нашей планете. Северный Кипр не промышленное место и выбросы в окружающую среду от человеческой деятельности минимальны или отсутсвуют вообще. |
|
|
|
 | Добавить |
 | Тэги |
 | Новые авторы |
 | Рассылки |
 | Партнеры |
|