Наука и образование

Наука и образованиеБесплатный контент, размещение коммерческой информации и продвижение бизнеса посредством публикации статей, пресс-релизов и других промо-текстов - Контент-издательство WebTexts

Статьи

Источник: ХайВей
Схоластом, рішучим борцем за права страждаючих від несправедливості пересічних громадян, засновником цинізму був маловідомий нині Антисфен (чотириста сорок п’ятий по триста шістдесятий роки до нашої ери). Слово: „Цинізм” нині вживається у якості збирального іменника конгломерату хамства, нахабності, презирливо – нігілістичного відношення до норм конвенціональної моралі, тимчасом як цинізм, будучи найвульгарнішою (з латинської: „Народний”) з – поміж усіх інших філософських течій, маючи свої основоположення у загальнолюдському менталітеті, з’явився передусім як філософія розради проти соціальної несправедливості.

Добро та зло

Источник: ХайВей

Панегірик самітності

Источник: ХайВей

Я не боюсь после смерти попасть в ад, но я боюсь, что его не существует…

Источник: ХайВей
Каждому из нас сегодня приходится решать, как организовать свою жизнь. И зачастую этот выбор не прост, ведь выбирая высокий статус, мы вынуждены совершать подлости, разные большие и маленькие, но подлости. Конечно, можно отказаться от содержания в несколько тысяч или даже десятков тысяч долларов, отдать квартиру, дачу и прочие имущество бедным и жить пустынником, где ни будь в монастыре, но и тут в монастыре не все так просто, без имущества тебя вряд ли возьмут, даже на самое скверное и унизительное послушание.

Свобода волі. Обґрунтування критеріїв свободи та її чітке визначення

Источник: ХайВей
На протязі історії численні філософи намагалися подати єдине чітке об’єктивне визначення свободи волі та обґрунтування усіх її критеріїв. Передусім, що таке свобода? Свобода – це визначена потенційна можливість дій у певних межах, котрі обумовлені конкретними обставинами. Наприклад, цілковито здорова людина має набагато більшу свободу (потенційний спектр дій у можливості), аніж хвора людина чи каліка. Також межі свободи є більшими у тих осіб, котрі мають більше вільного від необхідної праці часу, і навпаки – її значно менше у тих, котрі багато працюють. Також кількість свободи є пропорційна рівню освіченості людини. Наприклад, професор філософії має набагато більший спектр можливих видів діяльності за власним вибором, аніж селянин такого самого віку з глухого села у занедбаній провінції, але знову – ж – таки вирішальними є обставини, оскільки цей – ж професор філософії матиме набагато вужчий спектр потенційних видів діяльності за власним вибором у можливості, знаходячись у колонії суворого режиму, аніж той – ж неосвічений селянин, котрий знаходиться поза місцями позбавлення волі. Свобода волі й свобода вибору – це дві відмінні речі. Наприклад, свободу вибору має арештант, котрий може розкаятись у здійсненому та розповісти слідчому усе, що від нього вимагається й таким чином пом’якшити собі міру покарання, і навпаки – він може озлобитись й знахабніти, заперечувати свою провину й оправдовувати скоєний ним жахливий злочин, а також відмовитись підкорятися слідчому у даванні показань, тощо, що урешті – решт призводить до присуду цьому злочинцю більш тяжкого покарання. Так, арештант має свободу вибору, але він не має свободи волі, наявність котрої дозволила б йому діяти за власним розсудом; за бажанням прийти до слідчого, до суду, й не приходити туди. Ув’язнені злочинці також мають свободу вибору: Завжди дотримуючись бездоганної поведінки, вони мають потенційну можливість звільнитись достроково, і навпаки: Поводитись занадто буйно, що призведе до продовження терміну відбування покарання й посадки у карцер, але злочинці не мають свободу волі, котра – б у випадку її наявності дозволила – б їм йти у тюрму та повертатись додому та самовільно вибирати собі зайняття. Повна свобода волі є у людини, у котрої немає обов’язків й відповідальності перед будь – ким ще, окрім себе. Видами свободи волі є соціально безпечна й соціально небезпечна свобода волі. Ці види свободи волі також називаються й по іншому: Соціально безпечна – правдива свобода волі, й соціально небезпечна – неправдива, оманлива свобода волі. Соціально небезпечна, неправдива чи оманлива свобода волі – це абсолютна свобода волі, не обмежена будь – якими законами, правилами й принципами, але обмежена лише фізичними можливостями суб’єкта, котрий має таку волю. Така свобода волі дає можливість людини вчиняти за власним розсудом будь – що, навіть завдаючи необмежену шкоду іншим носіям свободи волі, і ця свобода волі є вкрай нестабільною, оскільки вона може обмежитись наслідками завданої шкоди. Наприклад, якщо людина – носій абсолютної свободи волі прийме надмір алкогольних напоїв, „накачається” наркотичними засобами, застосовуючи зброю та інші злодійські „інструменти”, викраде автомобіль, пограбує магазин, вб’є чимало людей, зґвалтує кілька жінок, згодом матиме серйозні проблеми: Якщо на протязі певного терміну цій особі вдасться уникати зустрічей з працівниками правоохоронних органів, їй можуть відомстити ті, кому була завдана шкода й у перестрілці, чи від надміру побиття зі сторони скривджених нею осіб, чи внаслідок чогось іншого ця особа може загинути, а у випадку зустрічі з представниками правоохоронних органів їй загрожуватиме довгострокове тюремне ув’язнення чи навіть смертна кара. Соціально безпечна, чи правдива, свобода волі у потенціальному спектрі можливих дій обмежена діючим законодавством країни проживання особи – носія свободи волі у певний визначний відрізок часу, а також здебільшого сумлінням, й у більшості випадків – релігійними переконаннями, хоча не виключена можливість здійснення навіть найжахливіших злочинів внаслідок наявності свободи, котру дарують релігійні переконання чи керівництво релігійної чи іншої громади, наприклад спотворений іслам, котрий пропагується терористичною організацією. Що включає у себе поняття категоріальної потенційної можливості у свободі волі? Свобода волі передбачає надзвичайно широку свободу вибору у потенції. Наприклад, у свободу волі включається поняття свободи слова, свободи дій, тощо. Свобода слова розпадається на свободу пропагувати свої чи чужі ідеї (у випадку згоди на це особи, котра ці ідеї надає) за допомогою певного визначеного кола з спектру реально доступних засобів розповсюдження інформації. Свобода дій розпадається на потенційну свободу вибору у можливості у визначній сфері діяльності за місцем праці, та спектральну дієву свободу вибору у можливості у інших можливих сферах занять. Свобода волі передбачає можливість вибору професії, фаху, набуття спеціальності за допомогою навчання за цим фахом чи/та самонавчання; свободу вибору потенційної дружини; свободу вибору релігії; свободу у виборі розваг під час дозвілля; свободу у виборі належності до певної громади; політичну свободу, котра розпадається на свободу належати до певної політичної партії та займати визначене місце у ній, та свободу створити свою партію; свободу життя та смерті за власним вибором; свободу вибору способу необхідного лікування та відмові від нього; свободу зміни місцезнаходження; свободу вибору мети життя; свободу вибору країни проживання; свободу зміни свого соціального статуту за власним бажанням, та безліч інших категорій, на котрі розпадається загальне визначення, яке подається словами: „Свобода волі”. Свобода волі не є визначеною необхідністю, оскільки визначена необхідність – це те, що вчиняється свідомо з певною метою, наприклад, заробляння грошей заради їжі та оплати за комунальні послуги.

Якості любові.

Источник: ХайВей

Філософія: Визначення сутності й ролі у повсякденному житті

Источник: ХайВей

Об’єктивна гносеологія

Источник: ХайВей
Усяке знання засновується на чомусь. Наукові знання претендують як на об’єктивні, й майже усі релігійні переконання також претендують на об’єктивність, але подібно до релігій, науковці теж не мають цілковитої одностайності. Фактично, наука здебільшого засновується на гіпотезах, оскільки лише неповна частина з усіх існуючих на сьогодні гіпотез може бути достеменно доведена чи спростована практикою. Найскладнішими доведеннями є філософські й математичні твердження, оскільки кожна філософська система претендує на об’єктивність, у той час коли вона може перекреслювати собою більшість доведеного й затвердженого раніше іншими філософськими системами. Подібно філософам, математики висувають безліч теорем, котрі можуть бути з майже однаковим успіхом доведені чи спростовані. Більша частина релігій твердить, що релігійна правда саме у них, тимчасом як усі інші конфесії вважаються єретичними чи уведеними у оману, хоча правда може бути лише одна. Скажімо, більшість номінальних християнських конфесій визнають триєдиного бога, вважаючи це сприйняттям об’єктивної дійсності, у той час коли інші конфесії не визнають триєдиного бога, але й ті, й ці приводять вдосталь доволі переконливих аргументів на свою користь, але є ще й інші, котрі твердять, що й ті, й ці глибоко помиляються, твердячи, що Бог є світовою душею й також наводять у свою користь переконливі аргументи. Люди, котрі належать до якоїсь певної релігії, вважають саме її правдивою, у той час коли атеїсти ймуть віру у науку й у те, що бога немає, вважаючи, що наука помилятися не може, у той час коли вони ймуть віри лише тим науковцям, котрі, як і вони, є атеїстами, не вважаючи об’єктивними наукові дані, представлені віруючими ученими. Сила віри у те, що Бог є, пропорційна силі віри у те, що Бога не існує. Додаючи сюди доведену як антинаукову теорію еволюції Чарльза Дарвіна, атеїзм представляє собою одну з фанатичних релігій. Щоб приймати наукові доведення як такі, що відповідають об’єктивній дійсності у повній мірі, потрібно мати таку силу віри, яку мають релігійні фанатики, оскільки з плином часу більшість наукових теорій застарівають й таким чином над тим, що п’ятдесят років тому вважалося очевидним й неспростовним, зараз просто глузують, вважаючи йолопами тодішніх учених, не задумуючись при цьому, що над тим, що у даний момент вважається очевидним й неспростовним, через декілька років чи десятиліть теж будуть безжально глузувати. Отже, наука, подібно до релігії, хоч би які „неспростовні” аргументи вона – б не надавала – б на захист чи на спростування певних тверджень, не може претендувати на абсолютну правду. Таким чином полишається релігійна віра й суб’єктивізм. Питання стоїть у тому, чи є й чи може існувати у принципі абсолютно об’єктивне знання та світосприйняття? Те, що було доведено на практиці протягом століть, якщо не тисячоліть, може вважатися аксіомами, тобто абсолютним знанням, але слід зазначити, що усі аксіоми є відносними до об’єктивної дійсності. Наприклад, відкриті Ісаком Ньютоном закони тяжіння беззаперечні у межах Землі й здебільшого у межах Сонячної системи, але ці закони порушуються в умовах відкритого космосу й на так званих „чорних дірах”, де, за думкою деяких учених, існує переломлення часу – простору й викривлення усіх відомих фізичних законів. Фактично, ще ніхто з людей не зустрічався з абсолютним, оскільки усяке світосприйняття є суб’єктивним. Людині недоступне абсолютне знання, але подібно тому як під час очищення золота у ньому залишається усе менше й менше домішок, якнайповніші знання про щось поступово наближають нас до абсолютної об’єктивної дійсності. Втім, абсолютні знання не є вкрай важливими для повсякденного життя, й тому – то можна спокійно жити, цілком задовольняючись напівправдою. Прагнення осягнути абсолютне призводять до нескінченних пошуків, котрі часом дають дуже мало бажаних результатів, тому – то пошуки абсолютного фактично є дармовою витратою часу. До неможливості осягнення абсолютного передусім приводить упереджене ставлення до пошуків й кінцевий результат майже завжди залежить від світогляду дослідників. Скажімо, атеїсти, проводячи будь – яке наукове дослідження, майже завжди намагаються знайти чергове спростування буття Бога й доведення теорії еволюції, релігійні – ж люди під час цих – ж досліджень намагаються довести й утвердити існування Бога згідно з їхніми релігійними переконаннями. Унаслідок цього нерідко одні й ті самі експерименти призводять до різних результатів й висновків, оскільки дослідження ведуться передусім з підсвідомим прагненням отримати бажаний результат у якості дійсного, нерідко підтасовуючи факти, причому докази майже в усіх випадках є навдивовижу переконливими, оскільки майже кожен учений претендує на висунення власної позиції як правильної, одночасно тавруючи більшість інших позицій як таких, що повною мірою не відповідають об’єктивній дійсності. Унаслідок усвідомлення відносності будь – яких знань й світосприйняття, багато хто схиляється до скептицизму, нерідко критикуючи при цьому усі без виключення знання, докази й спростування, інші вдаються до ідеалізму, нерідко займаючи при цьому щораз радикальніші позиції, а так вже недалеко й до соліпсизму, тобто аж до затятого заперечення існування об’єктивної дійсності, але такі позиції є скоріш ознакою відчаю, аніж позицією, котра заслуговує на увагу. Прагнення до осягнення абсолютного є виправданим пропорційно об’єктивній мірі практичної користі, тобто, пропозиція має існувати тоді, коли з’являється попит, але не навпаки. Дослідження, узяті як самоціль, нікому ніколи не принесуть ніякої іншої користі, аніж пустої слави. Потрібно жити, а не досягати абсолютного, оскільки абсолютне – це пусте, так само як немає абсолютної мети й сенсу життя. Навіть реалізм не може допомогти у досягненні абсолютного, оскільки реалісти, на відміну від майже радикально упереджених атеїстів й релігійних людей, сприймають як об’єктивне таке, що якнайповнішою мірою відповідає їхній уяві про об’єктивність.

Что означает быть свободным?

Источник: ХайВей

Эсхатологическое таинство – Достоевский.

Источник: ХайВей

Институт Любви

Автор: Надежда
Институт Любви проводит обучение, направленное на развитие и раскрытие физических, психологических, личностных, потенциальных возможностей и способностей человека посредством развития чувства любви в себе.

Бизнес-образование по программам МБА

Автор: Евгений
Бизнес-образование - это один из видов образовательной деятельности. Сегодня обучение должно быть непрерывным, ежедневным и постоянно расширяющимся по своим масштабам. Стремительные перемены в экономике, огромный объем информации, научные открытия предопределяют необходимость прикоснуться к этим новым знаниям.

Проектная работа на иностранном языке.

Автор: Валерий Астанчук
Уровень интереса ребенка к английскому языку в ХАГЛАРЕ прямо пропорционален уровню преподавания. Но одного хорошего уровня преподавателя недостаточно

Десять пунктов, из-за которых Вы должны искать новую систему образования для вашего ребенка.

Автор: Валерий Астанчук
Многие родители не осознают что система образования координально поменялась с тех пор, когда они сами учились в школе. Возвращаясь в прошлое, можно увидеть, что школы были меньше, также было меньше количество детей в классах, количество отчисляемы...

Иностранный язык – средство самоуспокоения или возможность для личностного роста?

Автор: Dmitriy Gushchin
В чём же суть этой пустой затеи с иностранным языком, если оказывается половина всех людей, изучающих английский, немецкий, французский и т.д. языки вообще не имеют цели выучить оные. Ответ на этот вопрос лежит глубоко в недрах проблемы кадрового менеджмента на отечественных предприятиях.

Всего: 169 | 1-30 | 31-60 | 61-90 | 91-120 | 121-150 | 151-169 |