Наука и образованиеБесплатный контент, размещение коммерческой информации и продвижение бизнеса посредством публикации статей, пресс-релизов и других промо-текстов - Контент-издательство WebTexts


Вход | Контакты
Главная | Статьи | Новости | Пресс-релизы | Интернет ресурсы | Как работает
Главная > Статьи > Наука и образование

Статьи

Немного о прощении

Источник: ХайВей
Мы не умеем просить прощения у других людей. Это факт. Сказать «прости» или «простите» не так трудно, но чаще всего мы не вкладываем смысл в эти слова. Начну с самого банального примера: Вы наступили человеку на ногу, когда ехали в метро, и чтобы не чувствовать себя виновником, мы просто говорим «простите». Но, вот чаще всего мы говорим, лишь бы сказать, чтобы на нас просто не косился обиженный человек. Мы извиняемся с чувства долга, не довольные тем, что приходиться это сказать, но… сами не задумываемся, что завтра можем попасть в такую же ситуации. И нам тоже фыркая, скажут «простите». В выше описанной ситуации мы даже не вкладываем частичку души. Нам даже не обязательно, чтоб нам простили.

Эмоциональная нищета

Источник: ХайВей
Все было просто и банально - я решил купить себе обычные перчатки. Просто перчатки, под новое пальто. Коричневые.

Бездуховность и несостоятельность "американской мечты", или Общее направление развития событий в "наше время"

Источник: ХайВей
Что такое американская мечта? Это скоростные дороги, машины, самолеты и небоскребы. Это мечта о том, как сделать побольше денег. Американская материалистическая философия становится преобладающей доктриной для современного мира. Уже сейчас почти все страны мира пытаются подражать Америке в этой бесконечной гонке за материальным богатством. Они все поражены материалистичной болезнью называемой "Американская мечта".

Time Out

Источник: ХайВей
Глибоко в дитинстві я вважав, що сенс буття у тому, щоб народити та виховати принаймні двох дітей, аби по моїй смерті кількість людей не зміньшилася. Наївно, чи не так? Не треба бути генієм статистики, аби догадатися, що проблема зникнення у найближчий час людству не загрожує. Трохи пізніше десь у глибині свого «ми» я викопав ідею бути корисним соціуму. Людина – взагалі істота соціальна, отже такі ідеї розкидані по її підсвідомості направо і наліво. Все, що оспівано у романах і кінофільмах, все що формує людську естетику: вірність, гідність, мужність та героїчна самовідданість – все розприскано по мізках тонким шаром. Хочеш – бери і користуйся. Я взяв собі соціальну корисність. Це теж дуже естетично. Зробити відкриття, видати книгу, записати пісню, яка змінисть світогляд мільйонів. Це все по-людськи естетично, і до того ж не вимагає лізти у полум’я, або робити собі харакірі у разі чого. Тобто, можна жити довго і красиво. Бути не дуже героєм, але не зовсім посмертно.

О дарвинской теории происхождения человека

Источник: ХайВей

Україна: інструкція з експлуатації для сусідів

Источник: ХайВей
Національна ідея дозволяє виробляти специфічну культуру дипломатичних відносин. Використовуючи терміни політичних технологій, національна ідея втілюється через зовнішньополітичний імідж країни, через постановку зовнішньополітичних цілей та методи прийняття рішень на зовнішньополітичному рівні.

2. Стереотипы

Источник: ХайВей
Моя подруга имеет четкий план о том, как всегда была, есть и должна будет выглядеть ее жизнь. Причем достижение целей рассчитано четко по годам. В 21 получить профессию и жить в собственной квартире (выполнено), в 22 купить машину и кошку (выполнено), в 23 выйти замуж (выполнено вчера), в 25 встать на ступеньку выше своей карьерной лестницы, в 26 родить первого ребенка, в 30 достигнуть вершины карьерной лестницы. Ну а далее – менее подробно – покупка дома, дорогой машины, дорогой кошки, рождения, может быть, второго ребенка, отпуск на Карибских островах, самое престижное учебное заведение для детей, счастливая, обеспеченная старость.

Какие философы нужны новой России?

Источник: ХайВей
Студенты филфаков современной России оказались в куда более сложном положении, чем их предшественники во времена СССР. Есть все основания полагать, что они не только там вообще ничему путному не научатся, но и после окончания весьма сомнительного обучения окажутся в глупом положении никому не нужных "учёных"…

Практика дзэн - смотреть, видеть, зреть…

Практика дзэн - смотреть, видеть, зреть… Источник: ХайВей

Загальна історія

Источник: ХайВей
        Історія людства завжди й усюди розвивається закономірно. Усі цивілізації мають однакову історію: Початок, розвиток, процвітання, занепад й загибель. Приміром тому може слугувати історія шумерів, історія Єгипту, Ассирії, Риму, Урарту та інших. Майже щодня переглядаючи випуски новин по телевізору, слухаючи передачі новин по радіо, читаючи новини з газет, журналів, інформаційних буклетів, листівок, тощо, ми бажаємо дізнатись щось нове для себе, але усе – ж завжди сприймаємо інформацію переважно про такі самі події, що були й раніше, такі як – от: Убивства, пограбування, катастрофи, трагедії, нагальні проблеми суспільства, терористичні акти, вибухи на вугільних шахтах, війни, політичні події, реформи, виступи зірок естради, тощо. Фактично майже усі сучасні події є немовби віддзеркаленням подій давніх часів. Хоча загальносуспільні схильності людей й мінялися у дечому, на протязі історії вони залишались майже такими самими: Їжа, питво, алкогольні напої, цигарки, засоби пересування, божевілля на сексі, розпусність, гомосексуалізм, лесбійство, насилля, зрада, зрадництво, релігія за власним смаком та вигодою, тощо, але в умовах сучасності усе це стало більш очевидним, аніж будь – коли, й крім того додалися такі проблеми, котрих людство не знало від світанку історії й не могло передбачити. Зважаючи на те що історія схильна повторюватись, повстає цілком закономірне питання: Які зміни відбулися на протязі історії, у якому напрямку історія йде та чого унаслідок цього слід очікувати від майбутнього? На світанку людства історичний розвиток йшов вельми повільний, але з плином часу він усе прискорювався. Головним чинником прогресу історичного розвитку людства є розвиток матеріально – технічної бази виробництва. Матеріально – технічна база на світанку людства була вельми убогою й обмежувалась передусім саморобними пристроями для виконання нескладної роботи, таких як – от: Лопата, граблі, соха, жорна, сокира, мотика, ножі, тощо. Матеріально – технічна база зростала за рахунок виникнення нових потреб культури й суспільства. Наприклад, розвиток образотворчого мистецтва призвів до виникнення скульптур, для виготовлення котрих були створені набори спеціальних інструментів; виникнення картин призвело до розвитку хімії, оскільки виникла зростаюча потреба у фарбах; зміни у культури, пов’язані передусім зі збільшенням добробуту населення, а також перехід до монументального будівництва як до способу побудови більш надійних споруд у зв’язку з поширенням загарбницьких війн, тощо, призвели до виникнення потреби у засобах для обробки й перевезення великогабаритних кам’яних монолітів, тощо. Найбільш стрімкий прогрес у техніці відбувся на протязі середньовіччя, оскільки усі винаходи, котрі з’являлися раніше, не втілювались у життя так широко, щоб вони могли отримати повсюдне поширення, у той час коли за часів середньовіччя внаслідок повсюдного краху рабовласництва й внаслідок цього суттєвого збільшення кількості вільних людей збільшилась потреба у розширенні виробництва. Рабовласництво зазнало краху найперше на територіях таких розвинених давніх країн, як – от: Греція, Єгипет, Рим, тощо. Причиною краху рабовласництва було суттєве зменшення кількості рабів, котрі доставлялися головним чином з числа військовополонених під час проведення воєн з загарбницькою метою чи з метою розширення імперії, а також під час придушення бунтів, під час котрих каральна армія нерідко розграбовувала й знищувала повстале місто, перебиваючи під час придушення бунту частину жителів міста, передусім непридатних для рабства, й продаючи усіх придатних у раби. Припинення загарбницьких війн, зменшення кількості повстань, утихомирення провінцій внаслідок підвищення загального добробуту населення внаслідок матеріально – технічного прогресу, урешті – решт призвело до дефіциту рабів на ринках. З плином часу через нестачу джерела для поповнення кількості рабів змінилося ставлення до рабів, передусім завдяки рішучим заходам римських імператорів, котрі поступово урізували права хазяїнів над рабами, забороняючи жорстоко експлуатувати їх. Внаслідок цього значно впала продуктивність латифундій, котрі повсюдно стали розорятися. З плином часу деякі підприємливі хазяїни стали наділяти своїх рабів земельними ділянками, надаючи їм певну свободу, і у той – ж час громадяни, котрі розорилися, йдучи під заступництво хазяїв латифундій, влаштовувались на правах колонів на їхніх земельних ділянках, сплачуючи у якості данини визначену частку від врожаю. У такий спосіб поступово стерлася різниця між рабами й колонами. Таким чином виникло кріпосництво. Кріпосництво розвилось ще раніше у країнах близького сходу, у котрих рабство було розповсюджено не настільки широко, як у „цивілізованих” Греції та Римській імперії, оскільки там переважав тип суспільних відносин, у котрих населення жило своїм життям й сплачувало данину своїм правителям, котрі не були зацікавлені у експлуатації населення а лише у отриманні данини. Там, де з’являлась велика кількість вільних людей, матеріально – технічна база зростала значно швидше за рахунок впровадження новітніх як для того часу винаходів. Наприклад, приблизно у восьмому сторіччі нашої ери араби винайшли папір, що зробили китайці майже у другому сторіччі до нашої ери, якщо не давніше, а близько одинадцятого сторіччя ті – ж китайці винайшли навіть набірний шрифт, але друкарство з невідомих причин зазнало занепаду, хоча сучасні наукові дані свідчать про можливість винаходу друкарства мешканцями Криту найдавнішого періоду і здавалось – б друкарство мало – б існувати майже від світанку людства, але через невігласів воно зазнало занепаду й отримало поширення лише майже з кінця п’ятнадцятого сторіччя нашої ери, що принесло значне полегшення копіїстам, оскільки до цього часу усі писемні твори переписувались від руки. На світанку історії запити людей щодо оточення були невеликими: Люди споживали лише рослинну їжу, жили у примітивних халупках, печерах, тощо. З плином часу через мале розмаїття рослинності, придатної до їжі, люди стали споживати їжу тваринного походження. Хоч питання про те, як люди здогадалися що можна вживати в їжу м’ясо тварин й не є суттєво важливим, однак воно є досить складним. Можливо, якісь групи людей, відділившись від інших через тяжкий голод, котрий стався внаслідок перенаселення певної території, шукаючи їжу, потрапили у безвихідне положення, коли вони опинились на величезній території, на котрій не було звичної, приданої до їжі рослинності, і саме завдяки тому що якась з в’ючних тварин випадково впала у вогнище, дехто, завваживши для себе запах смаженого м’яса приємним, витягнув напівживу тварину з вогню й, перерізавши їй шию, розрізав на частини та спік на вогні. Можливо, ця людина була не зовсім психічно здоровою, але саме завдяки їй люди отримали змогу урізноманітнити свій раціон. Можливо, приблизно у такий самий спосіб виник й канібалізм, але можливо навіть й те, що він з’явився пізніше. Згодом деякі помітили, що певні мінерали й певні продукти рослинного походження додають специфічний, приємний смак й запах їжі. Так з’явилися прянощі та спеції. З плином часу запити щодо розширення різноманіття їжі й можливості вживання у їжу неотруйних рослин, що сильно плодоносять й не мають неприємного смаку, згодом призвело до виникнення хлібопечення. Передусім розширення раціону їжі було головною спонукою щодо необхідного розвитку матеріально – технічної бази, переважно у напрямку щодо вдосконалення аграрної промисловості й скотарства. Наприклад, у свій час революційними були такі незначні тепер винаходи, як колесо, плуг, лемеші, лопата, мотика, кирка, жорна, хліви, орання полів, вуздечка й сідло для коня, тощо. Такі винаходи з’являлися внаслідок виникнення необхідності у підвищенні продуктивності виробництва й полегшення умов праці. З плином часу внаслідок розширення загальної матеріально – технічної бази виникла торгівля, котра певний час знаходилася на примітивному рівні – рівні мінової торгівлі. Опісля внаслідок збігу обставин через поширення злочинності утворилася державна влада. З плином часу певні державні утворення зміцнювались настільки, що мали змогу провадити загарбницькі війни, що призводило до виникнення імперій. У імперіях, прагнучи стабільності і єдності, тогочасні володарі повсюдно впроваджували прогресивні як для того часу винаходи й реформи, що з плином часу призводило до поліпшення загального добробуту населення імперій. Завдяки завоюванням прискорювалось розповсюдження більш вищої культури з провінцій по всій території імперій. Скажімо, якщо у провінції з’являвся якийсь прогресивний винахід, він перекочовував до усіх провінцій даної імперії, оскільки володарі бачили у цьому можливість підвищення добробуту населення. Приблизно у той період, внаслідок виникнення потреби у організованості, виникла письменність, основи математики, астрономії, тощо. Внаслідок нерівномірного розподілу майна прірва між бідними й багатими призвела до розділу населення на класи, хоча більш вірогідною й відповідною дійсності є теорія розподілу на класи – панівні й підкорені, згідно з якою панівні класи виникали унаслідок завоювань. Завойовники зверхньо ставились до підкореного населення, призначаючи зі свого середовища князів та начальників інших рангів, що й призводило з плином часу до розділу людей на знатних й незнатних. Так було, приміром, у Єгипті, у Греції й у Римі, хоча у останньому випадку розділ на патриціїв та плебеїв засновувався на тому, що патриції були прямими нащадки корінного населення Риму, а плебеї у свою чергу – переселенцями. З плином часу унаслідок підвищення загального добробуту населення й виникнення панівних класів узяло свій початок розповсюдження розкошів, у першу чергу – серед панівних класів, котрі бажали відрізнятися від інших верств населення й підкреслювати свою зверхність над ними. Приблизно з цього часу бере свій початок монументальне будівництво. Майже у той – ж час виникли перші письменні твори, статуї; зароджувалась філософія передусім як спосіб пізнання довкілля і як можливість отримання відповідей на тогочасні світоглядні запити. Жорстокість й жадібність панівних класів з числа завойовників, численні загарбницькі війни, тогочасна релігія й тяжкі умови життя, котрі виникли унаслідок збігу багатьох факторів урешті – решт призвели до призупинення загального прогресу матеріально – технічної бази людства, й тому – то тяжко сказати про виникнення якихось суттєво революційних винаходів у період між двадцятим сторіччям до нашої ери й чотирнадцятим сторіччям нашої ери, оскільки це був переважно період накопичення сумарного людського досвіду і знань, котрі стали базою для виникнення винаходів й відкриттів, котрі сталися на протязі періоду з тринадцятого сторіччя до двадцять першого сторіччя нашої ери. Приміром тому є розповсюдження у чотирнадцятому сторіччі гармат, котрі були винайдені у зв’язку з винайденням близько одинадцятого сторіччя у Китаї пороху. Унаслідок розповсюдження цих страхітливих винаходів почалася ера значно більш кровопролитних війн у порівнянні з тими, котрі велися до винайдення пороху й вогнепальної зброї. Прогрес людства у цей похмурий період середньовіччя став більш перехилятися на сторону регресу, оскільки нові винаходи стали більше використовуватися задля спричинення шкоди, скажімо, винаходи потужних вибухових речовин унаслідок розвитку хімії як науки. У період з шістнадцятого по вісімнадцяте сторіччя людство ознайомилось з паровою машиною, радикальними теоріями про побудову всесвіту (відкриття геліоцентричної системи існування усесвіту замість домінуючої аж до того часу геоцентричної системи побудови всесвіту). У цей період прогрес гуманізації, котрий переміг існуюче до цього мракобісся пануючої католицької релігії, призвів до виникнення й розповсюдження нових теорій, зокрема фізичних теорій Ісака Ньютона про взаємне притягнення фізичних тіл, нових ідей у філософії, зокрема таких світил науки з числа англійців й французів, як – от: Ламетрі, Берклі, Юм, тощо. Близько дев’ятнадцятого сторіччя сталася повсюдна криза феодалізму, котрий віджив своє, і на зміну йому прийшов капіталізм. Приблизно у цьому сторіччі з’явились автомобілі, друкарські машинки, механізовані лінії виробництва, тощо, але найбільш бурхливим розвитком науки і втіленням у життя нових винаходів відзначилось двадцяте сторіччя. Щораз зі збільшенням прогресу у науці більш чіткіше почала виявлятися „оборотна сторона медалі” – винаходи почали приносити більше шкоди, аніж користі. Хоч двадцяте сторіччя й призвело до підвищення продуктивності виробництва до небаченого до сих пір рівня та до суттєвого полегшення праці людей – як фізичної так і розумової, у цьому – ж сторіччі відбулися дві усесвітні війни. Скажімо, за часів Першої світової війни майже дев’яносто вісім відсотків населення було втягнуто у цю війну, під час котрої загинуло більше людей, аніж їх загинуло у всіх війнах на протязі десяти сторіч до цього часу, а за часів Другої світової війни загинуло більше людей, аніж на протязі усіх війн у історії до двадцятого сторіччя. У двадцятому сторіччі були винайдені прогресивні способи переміщення вантажів по повітрю – літаки; були винайдені ракети, котрі змогли подолати бар’єр недосяжності до того часу космічного простору; комп’ютери, автоматичні лінії виробництва, автоматичні пральні й посудомийні машини. Значного розвитку зазнала хімічна, ядерна, металургійна, нафтова промисловість, тощо. Широке розповсюдження отримали новітні засоби зв’язку, наприклад телефонний зв’язок. Відбулися значні зміни й у поштарстві, що призвело до суттєвого збільшення кореспонденції. З’явились радіо й телевізор, супутникове телебачення, мережа Інтернет, тощо. Унаслідок розвитку цивілізації, здавалось – б, мали – б припинитись війни, однак війни усе одно бентежать Планету: Технічні й наукові винаходи не усунули прадавніх проблем людства. З плином часу почала прогресувати деградація суспільства. Унаслідок наявності великої свободи з’явилась можливість швидко розбагатіти. Збільшення свободи закономірно призводить до розвитку жадібності, нахабства й зверхнього ставлення до інших, свідками чого є тепер ми усі. Люди стали здатними на досягнення своїх егоїстичних цілей великою ціною. З’явились наслідки втручання людини у природу, котрі ніхто з людей до тих пір не міг передбачити. Скажімо, у античні часи чи навіть у середньовіччі ніхто й не думав, що матеріально – технічний прогрес людства може поставити під загрозу існування життя на Землі, але тепер така загроза є реалією сьогодення. Стрімкий науково – технічний прогрес у поєднанні з жадібністю й егоїзмом призвів до виснаження природних ресурсів, унаслідок чого деякі колись зелені ділянки Землі перетворились на безжиттєві пустелі. Колосальні звалища сміття стали псувати довкілля. Отруєння довкілля у світовому масштабі призвело до заподіяння незворотної шкоди біосфері Землі у глобальних масштабах. Жадібність призвела до винищення багатьох видів флори й фауни. Світовий океан, котрий вважався до цього часу невичерпним джерелом постачання морської риби, став наполовину безжиттєвим. Багато водоймищ Планети перетворились на безнадійні скупчення отруєних вод. Забруднення атмосфери колосальними викидами відпрацьованих газів автомобілів й промислових споруд призвело до виникнення глобального потепління, котре загрожує таненням льодовиків у таких величезних масштабах, що це у близькому майбутньому загрожуватиме масовими підтопленнями материків. Відбулися значні зміни клімату, що призвело до порушення усіх відомих до сих пір закономірностей формування погоди. Більшість отруйних речовин, котрі викидаються промисловістю у довкілля, не здатна переробити майже жодна рослина. Усюди, де колись з’являлась людина, виростали міста й урізноманітнювались краєвиди. Тепер, куди тільки не проникає людина, вона залишає за собою засмічені, цілковито безжиттєві, безнадійно отруєні водоймища, випалені, безнадійно отруєні засмічені пустелі на місці величних лісів й долин, котрі через винищення на їхній території усього живого є безперспективними щодо самовідновлення найближчими століттями. Людина фактично перетворилася на ворога своєму будинку – планеті Земля, оскільки лише ворог усе спустошує. Стрімкий розвиток техніки спричинив суттєве збільшення кількості випадків загибелі людей. Щороку величезні кількості людей гинуть у автомобільних, авіаційних, хімічних, ядерних катастрофах, а також під час різних воєнних сутичок, громадянських війн, владних переворотів, тощо. Сучасні війни у порівнянні з війнами минулого є щораз більш кровопролитними й відрізняються від колишніх тим, що у них гине більше громадянського населення, аніж солдат, а так було не завжди, особливо під час територіальних воєн, коли населення захоплених територій не винищувалось, оскільки у протилежному випадку набута територія не додавала – б нічого її завойовникам. Тимчасом усі разом узяті випадки загибелі людей з надлишком поповнюються усе зростаючим за кількістю населенням Землі, оскільки замість загиблих приміром за рік п’яти мільйонів населення Планети поповнюється п’ятдесятьма мільйонами і таким чином усі людські втрати не позначаються на заселеності, точніше на перенаселеності Землі, але загибель людей усе – ж – таки позначається на населенні, оскільки якість нового населення, яке поповнює витрати, з кожним роком падає. Замість нормальних, струнких людей Землю буквально заполонюють потворні товстуни й товстухи, котрі мають всілякі „букети” різноманітних захворювань; вони тим лише й займаються, що безперервно скаржаться на своє „жахливе життя”, очікуючи на співчуття й завжди є нічим не задоволені. Не у кращу сторону змінилося також мислення й світогляд людей. Приміром, через прагнення модельєрів щораз тугіше й якнайскоріше „набивати собі кишені” щораз більшою сумою грошей мода на одежу міняється у світі майже щотижня. Таким чином одяг, прийнятний для нормальних людей, залишився лише у класичному стилі. Витвори мистецтва у музиці, письменництві, кіно, тощо, стали, м’яко кажучи, „тупотітися на місці”. Сучасні письменники стали писати майже виключно чтиво для ширвжитку з елементами містики, магії, чаклунства, фантастики; наганяють на читача жаху різними моторошними сценами, вихваляють у своїх творах розпусту, зраду, пихатість як невід’ємні риси життя пересічного громадянина, описуючи у пригодницьких й інших романах криваві убивства з усіма подробицями, інші пригоди, під час котрих позитивний „герой” – „переможець зла”, вчинивши „м’ясорубку”, у котрій у жахливих муках гинуть десятки, а то й сотні людей, виходить „сухим з води” й цілковито невинним. Таким чином з літератури, гідної для читання нормальними людьми, залишились виключно художні твори класичних письменників, таких як – от: Тарас Григорович Шевченко, Микола Васильович Гоголь, Олексій Сергійович Пушкін, Лев Толстой, Достоєвський та багато інших світил художньої літератури; сучасні книги по історії, інші наукові книги, Біблія, тощо. Кіномистецтво теж надає людям не найкращий вибір, оскільки найбільш популярними фільмами тепер є переважно бойовики, порнофільми, непристойні, вульгарні „комедії”, у котрих не обходиться без порнографії та убивств; „мильні опери”, у котрих на протязі сотень серій зграї тугодумів та параноїків не можуть вирішити низку ідіотичних „проблем”, котрих, як виявляється, насправді й не існувало, крім того майже усі сьогоднішні фільми йдуть за одним сценарієм: У фільмі, виявляється, поза залежністю від його жанру, має бути хоч одне убивство, скоєне у „благих” цілях, принаймні одна порнографічна сцена, погоня на автомобілях, бійка, перестрілка, катастрофа, м’яко кажучи оказія, під час якої позитивний „герой” заподіює величезні руйнування квітучому місту, убиваючи при цьому багато людей, і наостанку „останній бій” „хорошого” з „поганим”, у якому „хороший” виходить „героєм”, рятуючи при цьому світ. У таких і подібних їм фільмах вихваляються низинні пороки суспільства, а чесноти осміюються. Оскільки телевізор є головним учителем теперішніх дітей, ми й маємо з них людей з майже повною відсутністю будь – яких моральних норм як закономірний наслідок такого „виховання напризволяще”. Враховуючи те, що переглядати сучасні художні фільми людям зі здоровим глуздом є вкрай небезпечним, слід обмежуватись переглядом випусків новин, наукових передач та історичних фільмів, й то лише тих з них, котрі з граничною точністю відтворюють події прадавніх часів. Сучасні пісні й музику слухати практично неможливо, хіба що спокійну, ритмічну інструментальну музику та іноземні пісні з гарною ритмічною спокійною музикою, а також твори класичних авторів, таких як – от: Бах, Моцарт, Бетховен, Вівальді, тощо. Але усе – ж попри усе те негативне, що є закономірним наслідком генеративного суспільно – культурного регресу у сучасному суспільстві, щораз більше людей сьогодення починають тягнутися до минулого. З кожним роком загальносуспільний інтерес до старовини та величних цінностей, передусім у культурно – морально – психологічному плану, зростає щораз більшими темпами. Цей зріст є пропорційно відносним до ступеню дегенерації сучасного суспільства, культури, моральних норм, смаків, тощо. Цей інтерес до старовини та до більш величного проявляється здебільшого у посиленій увазі до історичних пам’яток, підвищення попиту на історичні книги, здебільшого історичні романи та сучасні й античні історичні аннали, історичні фільми, тощо. Така тенденція нікого не має дивувати, тим паче слов’янських народностей, оскільки стародавні слов’яни отримали свою назву через те, що вони, як й їхні предки – анти (анти – „Ті, хто дає присягу на усе життя”), були славні передусім своєю відважністю, у той час коли сучасним нащадкам тих слов’ян, переважно українцям, росіянам та білорусам, залишається лише розглядати пам’ятки слави власних предків. Звісно, ганебно спостерігати бувалу славу власних предків, пишаючись ними, але усе – ж такий виявлення інтересу до старовини красномовно свідчить про усе зростаючий потяг сучасного суспільства до стабільності, процвітання, прагнення до високої культури та набагато більш високих у порівнянні з сучасними духовних ідеалів й цінностей, до усього того, що сьогодні так не вистачає сучасному світові, але говорити про це даремно, оскільки розмова без практики не є хоч скільки суттєвою, тому що лише реальне, практичне відродження культури свідчить про потяг до більш високого. У період з вісімнадцятого по двадцяте сторіччя здійснився стрімкий прогрес удосконалення зброї. Двадцяте сторіччя було знеславлене двома світовими війнами, тоталітарним комуністичним режимом у Радянському Соціалістичному Союзі, за часів існування котрого диктатор з монархічним ухилом, Йосиф Сталін, відправив й замучив, ліквідувавши й винищивши у концентраційних таборах й спеціалізованих психіатричних „лікарнях” сотні тисяч талановитих учених та розумних людей того часу; фашистським режимом у Німеччині, котрий спричинив Адольф Гітлер; війною у В’єтнамі та багатьма іншими ганебними подіями. Розум більшості людей двадцятого сторіччя був отруєний теорією Чарльза Дарвіна, котра прирікала на зневагу людське життя. У двадцятому сторіччі також відбулася стрімка деградація інтересів людей, а також мислення, котре впало до рівня апеляції до низьких емоцій; деградувала самоповага, унаслідок чого більшість людей стали готовими йти на усе заради того, аби лише задовольнити хвилинні низинні похоті; від взаємоповаги між людьми лишилась лише згадка про те, що вона колись існувала, а її саму замінила усе зростаюча ненависть між людьми; колосальні маси людей живуть у жахливих антисанітарних умовах за межами убогості, жорстоко злиднюючи від холоду й голоду, і цей голод існує попри те, що виробництво харчових продуктів зросло настільки, що їх є цілком достатнім, аби з майже десятикратним надлишком покрити усі потреби світового населення у харчах; з’явилася гостра потреба у прісній, чистій, придатній для пиття воді; з’явилася ще й нова проблема – повсюдний тероризм, і ця проблема щойно з’явилася, тож немає сумнівів у тому, що вона у близькому майбутньому принесе жахливі страждання усьому людству попри усі заходи, що вживаються задля попередження терористичних актів, і це лише деякі з нагальних проблем сучасного людства, більшість з котрих приніс стрімкий науково – технічний прогрес. Так, перелічувати тут усі негативні наслідки науково – технічного прогресу є принаймні недоречно, у той час коли усі позитивні наслідки цього прогресу можна перелічити принаймні лише на одній сторінці. Повстає закономірне питання: Якщо таке становище панує сьогодні у світі, то чого нам чекати від майбутнього? Стрімкий науково – технічний прогрес розширив наукову й матеріальну базу людства загалом настільки, що усі люди світу могли – б жити процвітаючи, у достатку з надлишком, але тим часом двадцяте сторіччя принесло й вдосталь горя та страждань величезній кількості людей, а також численні проблеми, для вирішення котрих має пройти багато часу за умов незмінності загального становища у світі й мають бути витрачені колосальні суми грошей. Скоріш за усе, у найближчому майбутньому науково – технічний прогрес піде на спад, оскільки поступово спадатиме потреба у ньому й будуть досягнуті граничні межі розвитку більшості сфер науки. Також паралельно зменшенню інтенсивності науково – технічного прогресу перед людством постануть глобальні по масштабам нерозв’язні проблеми, котрі будуть закономірними наслідками бурхливої „діяльності” людства у попередніх сторіччях. Скажімо, потрібно вирішити такі нагальні проблеми сьогодення, як – от:

Цинізм

Источник: ХайВей
       

Что мужчины дарят женщинам

Источник: ХайВей

Свобода чи необхідність?

Источник: ХайВей

Слово в защиту диамата

Источник: ХайВей
 

Чи вмер цинізм?

Источник: ХайВей
Схоластом, рішучим борцем за права страждаючих від несправедливості пересічних громадян, засновником цинізму був маловідомий нині Антисфен (чотириста сорок п’ятий по триста шістдесятий роки до нашої ери). Слово: „Цинізм” нині вживається у якості збирального іменника конгломерату хамства, нахабності, презирливо – нігілістичного відношення до норм конвенціональної моралі, тимчасом як цинізм, будучи найвульгарнішою  (з латинської: „Народний”) з – поміж усіх інших філософських течій, маючи свої основоположення у загальнолюдському менталітеті, з’явився передусім як філософія розради проти соціальної несправедливості.

Добро та зло

Источник: ХайВей

Панегірик самітності

Источник: ХайВей

Я не боюсь после смерти попасть в ад, но я боюсь, что его не существует…

Источник: ХайВей
Каждому из нас сегодня приходится решать, как организовать свою жизнь. И зачастую этот выбор не прост, ведь выбирая высокий статус, мы вынуждены совершать подлости, разные большие и маленькие, но подлости. Конечно, можно отказаться от содержания в несколько тысяч или даже десятков тысяч долларов, отдать квартиру, дачу и прочие имущество бедным и жить пустынником, где ни будь в монастыре, но и тут в монастыре не все так просто, без имущества тебя вряд ли возьмут, даже на самое скверное и унизительное послушание.

Свобода волі. Обґрунтування критеріїв свободи та її чітке визначення

Источник: ХайВей
        На протязі історії численні філософи намагалися подати єдине чітке об’єктивне визначення свободи волі та обґрунтування усіх її критеріїв. Передусім, що таке свобода? Свобода – це визначена потенційна можливість дій у певних межах, котрі обумовлені конкретними обставинами. Наприклад, цілковито здорова людина має набагато більшу свободу (потенційний спектр дій у можливості), аніж хвора людина чи каліка. Також межі свободи є більшими у тих осіб, котрі мають більше вільного від необхідної праці часу, і навпаки – її значно менше у тих, котрі багато працюють. Також кількість свободи є пропорційна рівню освіченості людини. Наприклад, професор філософії має набагато більший спектр можливих видів діяльності за власним вибором, аніж селянин такого самого віку з глухого села у занедбаній провінції, але знову – ж – таки вирішальними є обставини, оскільки цей – ж професор філософії матиме набагато вужчий спектр потенційних видів діяльності за власним вибором у можливості, знаходячись у колонії суворого режиму, аніж той – ж неосвічений селянин, котрий знаходиться поза місцями позбавлення волі. Свобода волі й свобода вибору – це дві відмінні речі. Наприклад, свободу вибору має арештант, котрий може розкаятись у здійсненому та розповісти слідчому усе, що від нього вимагається й таким чином пом’якшити собі міру покарання, і навпаки – він може озлобитись й знахабніти, заперечувати свою провину й оправдовувати скоєний ним жахливий злочин, а також відмовитись підкорятися слідчому у даванні показань, тощо, що урешті – решт призводить до присуду цьому злочинцю більш тяжкого покарання. Так, арештант має свободу вибору, але він не має свободи волі, наявність котрої дозволила б йому діяти за власним розсудом; за бажанням прийти до слідчого, до суду, й не приходити туди. Ув’язнені злочинці також мають свободу вибору: Завжди дотримуючись бездоганної поведінки, вони мають потенційну можливість звільнитись достроково, і навпаки: Поводитись занадто буйно, що призведе до продовження терміну відбування покарання й посадки у карцер, але злочинці не мають свободу волі, котра – б у випадку її наявності дозволила – б їм йти у тюрму та повертатись додому та самовільно вибирати собі зайняття. Повна свобода волі є у людини, у котрої немає обов’язків й відповідальності перед будь – ким ще, окрім себе. Видами свободи волі є соціально безпечна й соціально небезпечна свобода волі. Ці види свободи волі також називаються й по іншому: Соціально безпечна – правдива свобода волі, й соціально небезпечна – неправдива, оманлива свобода волі. Соціально небезпечна, неправдива чи оманлива свобода волі – це абсолютна свобода волі, не обмежена будь – якими законами, правилами й принципами, але обмежена лише фізичними можливостями суб’єкта, котрий має таку волю. Така свобода волі дає можливість людини вчиняти за власним розсудом будь – що, навіть завдаючи необмежену шкоду іншим носіям свободи волі, і ця свобода волі є вкрай нестабільною, оскільки вона може обмежитись наслідками завданої шкоди. Наприклад, якщо людина – носій абсолютної свободи волі прийме надмір алкогольних напоїв, „накачається” наркотичними засобами, застосовуючи зброю та інші злодійські „інструменти”, викраде автомобіль, пограбує магазин, вб’є чимало людей, зґвалтує кілька жінок, згодом матиме серйозні проблеми: Якщо на протязі певного терміну цій особі вдасться уникати зустрічей з працівниками правоохоронних органів, їй можуть відомстити ті, кому була завдана шкода й у перестрілці, чи від надміру побиття зі сторони скривджених нею осіб, чи внаслідок чогось іншого ця особа може загинути, а у випадку зустрічі з представниками правоохоронних органів їй загрожуватиме довгострокове тюремне ув’язнення чи навіть смертна кара. Соціально безпечна, чи правдива, свобода волі у потенціальному спектрі можливих дій обмежена діючим законодавством країни проживання особи – носія свободи волі у певний визначний відрізок часу, а також здебільшого сумлінням, й у більшості випадків – релігійними переконаннями, хоча не виключена можливість здійснення навіть найжахливіших злочинів внаслідок наявності свободи, котру дарують релігійні переконання чи керівництво релігійної чи іншої громади, наприклад спотворений іслам, котрий пропагується терористичною організацією. Що включає у себе поняття категоріальної потенційної можливості у свободі волі? Свобода волі передбачає надзвичайно широку свободу вибору у потенції. Наприклад, у свободу волі включається поняття свободи слова, свободи дій, тощо. Свобода слова розпадається на свободу пропагувати свої чи чужі ідеї (у випадку згоди на це особи, котра ці ідеї надає) за допомогою певного визначеного кола з спектру реально доступних засобів розповсюдження інформації. Свобода дій розпадається на потенційну свободу вибору у можливості у визначній сфері діяльності за місцем праці, та спектральну дієву свободу вибору у можливості у інших можливих сферах занять. Свобода волі передбачає можливість вибору професії, фаху, набуття спеціальності за допомогою навчання за цим фахом чи/та самонавчання; свободу вибору потенційної дружини; свободу вибору релігії; свободу у виборі розваг під час дозвілля; свободу у виборі належності до певної громади; політичну свободу, котра розпадається на свободу належати до певної політичної партії та займати визначене місце у ній, та свободу створити свою партію; свободу життя та смерті за власним вибором; свободу вибору способу необхідного лікування та відмові від нього; свободу зміни місцезнаходження; свободу вибору мети життя; свободу вибору країни проживання; свободу зміни свого соціального статуту за власним бажанням, та безліч інших категорій, на котрі розпадається загальне визначення, яке подається словами: „Свобода волі”. Свобода волі не є визначеною необхідністю, оскільки визначена необхідність – це те, що вчиняється свідомо з певною метою, наприклад, заробляння грошей заради їжі та оплати за комунальні послуги.

Якості любові.

Источник: ХайВей

Філософія: Визначення сутності й ролі у повсякденному житті

Источник: ХайВей

Об’єктивна гносеологія

Источник: ХайВей
Усяке знання засновується на чомусь. Наукові знання претендують як на об’єктивні, й майже усі релігійні переконання також претендують на об’єктивність, але подібно до релігій, науковці теж не мають цілковитої одностайності. Фактично, наука здебільшого засновується на гіпотезах, оскільки лише неповна частина з усіх існуючих на сьогодні гіпотез може бути достеменно доведена чи спростована практикою. Найскладнішими доведеннями є філософські й математичні твердження, оскільки кожна філософська система претендує на об’єктивність, у той час коли вона може перекреслювати собою більшість доведеного й затвердженого раніше іншими філософськими системами. Подібно філософам, математики висувають безліч теорем, котрі можуть бути з майже однаковим успіхом доведені чи спростовані. Більша частина релігій твердить, що релігійна правда саме у них, тимчасом як усі інші конфесії вважаються єретичними чи уведеними у оману, хоча правда може бути лише одна. Скажімо, більшість номінальних християнських конфесій визнають триєдиного бога, вважаючи це сприйняттям об’єктивної дійсності, у той час коли інші конфесії не визнають триєдиного бога, але й ті, й ці приводять вдосталь доволі переконливих аргументів на свою користь, але є ще й інші, котрі твердять, що й ті, й ці глибоко помиляються, твердячи, що Бог є світовою душею й також наводять у свою користь переконливі аргументи. Люди, котрі належать до якоїсь певної релігії, вважають саме її правдивою, у той час коли атеїсти ймуть віру у науку й у те, що бога немає, вважаючи, що наука помилятися не може, у той час коли вони ймуть віри лише тим науковцям, котрі, як і вони, є атеїстами, не вважаючи об’єктивними наукові дані, представлені віруючими ученими. Сила віри у те, що Бог є, пропорційна силі віри у те, що Бога не існує. Додаючи сюди доведену як антинаукову теорію еволюції Чарльза Дарвіна, атеїзм представляє собою одну з фанатичних релігій. Щоб приймати наукові доведення як такі, що відповідають об’єктивній дійсності у повній мірі, потрібно мати таку силу віри, яку мають релігійні фанатики, оскільки з плином часу більшість наукових теорій застарівають й таким чином над тим, що п’ятдесят років тому вважалося очевидним й неспростовним, зараз просто глузують, вважаючи йолопами тодішніх учених, не задумуючись при цьому, що над тим, що у даний момент вважається очевидним й неспростовним, через декілька років чи десятиліть теж будуть безжально глузувати. Отже, наука, подібно до релігії, хоч би які „неспростовні” аргументи вона – б не надавала – б на захист чи на спростування певних тверджень, не може претендувати на абсолютну правду. Таким чином полишається релігійна віра й суб’єктивізм. Питання стоїть у тому, чи є й чи може існувати у принципі абсолютно об’єктивне знання та світосприйняття? Те, що було доведено на практиці протягом століть, якщо не тисячоліть, може вважатися аксіомами, тобто абсолютним знанням, але слід зазначити, що усі аксіоми є відносними до об’єктивної дійсності. Наприклад, відкриті Ісаком Ньютоном закони тяжіння беззаперечні у межах Землі й здебільшого у межах Сонячної системи, але ці закони порушуються в умовах відкритого космосу й на так званих „чорних дірах”, де, за думкою деяких учених, існує переломлення часу – простору й викривлення усіх відомих фізичних законів. Фактично, ще ніхто з людей не зустрічався з абсолютним, оскільки усяке світосприйняття є суб’єктивним. Людині недоступне абсолютне знання, але подібно тому як під час очищення золота у ньому залишається усе менше й менше домішок, якнайповніші знання про щось поступово наближають нас до абсолютної об’єктивної дійсності. Втім, абсолютні знання не є вкрай важливими для повсякденного життя, й тому – то можна спокійно жити, цілком задовольняючись напівправдою. Прагнення осягнути абсолютне призводять до нескінченних пошуків, котрі часом дають дуже мало бажаних результатів, тому – то пошуки абсолютного фактично є дармовою витратою часу. До неможливості осягнення абсолютного передусім приводить упереджене ставлення до пошуків й кінцевий результат майже завжди залежить від світогляду дослідників. Скажімо, атеїсти, проводячи будь – яке наукове дослідження, майже завжди намагаються знайти чергове спростування буття Бога й доведення теорії еволюції, релігійні – ж люди під час цих – ж досліджень намагаються довести й утвердити існування Бога згідно з їхніми релігійними переконаннями. Унаслідок цього нерідко одні й ті самі експерименти призводять до різних результатів й висновків, оскільки дослідження ведуться передусім з підсвідомим прагненням отримати бажаний результат у якості дійсного, нерідко підтасовуючи факти, причому докази майже в усіх випадках є навдивовижу переконливими, оскільки майже кожен учений претендує на висунення власної позиції як правильної, одночасно тавруючи більшість інших позицій як таких, що повною мірою не відповідають об’єктивній дійсності. Унаслідок усвідомлення відносності будь – яких знань й світосприйняття, багато хто схиляється до скептицизму, нерідко критикуючи при цьому усі без виключення знання, докази й спростування, інші вдаються до ідеалізму, нерідко займаючи при цьому щораз радикальніші позиції, а так вже недалеко й до соліпсизму, тобто аж до затятого заперечення існування об’єктивної дійсності, але такі позиції є скоріш ознакою відчаю, аніж позицією, котра заслуговує на увагу. Прагнення до осягнення абсолютного є виправданим пропорційно об’єктивній мірі практичної користі, тобто, пропозиція має існувати тоді, коли з’являється попит, але не навпаки. Дослідження, узяті як самоціль, нікому ніколи не принесуть ніякої іншої користі, аніж пустої слави. Потрібно жити, а не досягати абсолютного, оскільки абсолютне – це пусте, так само як немає абсолютної мети й сенсу життя. Навіть реалізм не може допомогти у досягненні абсолютного, оскільки реалісти, на відміну від майже радикально упереджених атеїстів й релігійних людей, сприймають як об’єктивне таке, що якнайповнішою мірою відповідає їхній уяві про об’єктивність.

Что означает быть свободным?

Что означает быть свободным? Источник: ХайВей

Эсхатологическое таинство – Достоевский.

Источник: ХайВей

Институт Любви

Автор: Надежда
Институт Любви проводит обучение, направленное на развитие и раскрытие физических, психологических, личностных, потенциальных возможностей и способностей человека посредством развития чувства любви в себе.

Бизнес-образование по программам МБА

Автор: Евгений
Бизнес-образование - это один из видов образовательной деятельности. Сегодня обучение должно быть непрерывным, ежедневным и постоянно расширяющимся по своим масштабам. Стремительные перемены в экономике, огромный объем информации, научные открытия предопределяют необходимость прикоснуться к этим новым знаниям.

Проектная работа на иностранном языке.

Автор: Валерий Астанчук
Уровень интереса ребенка к английскому языку в ХАГЛАРЕ прямо пропорционален уровню преподавания. Но одного хорошего уровня преподавателя недостаточно

Десять пунктов, из-за которых Вы должны искать новую систему образования для вашего ребенка.

Автор: Валерий Астанчук
Многие родители не осознают что система образования координально поменялась с тех пор, когда они сами учились в школе. Возвращаясь в прошлое, можно увидеть, что школы были меньше, также было меньше количество детей в классах, количество отчисляемы...

Иностранный язык – средство самоуспокоения или возможность для личностного роста?

Автор: Dmitriy Gushchin
В чём же суть этой пустой затеи с иностранным языком, если оказывается половина всех людей, изучающих английский, немецкий, французский и т.д. языки вообще не имеют цели выучить оные. Ответ на этот вопрос лежит глубоко в недрах проблемы кадрового менеджмента на отечественных предприятиях.

Всего: 209 | 1-30 | 31-60 | 61-90 | 91-120 | 121-150 | 151-180 | 181-209 |

  -rss-xml   -rss-google   -rss-yahoo   -rss-newsgator   -rss-bloglines   -rss-msn-icon   -rss-myaol
Наши RSS каналы помогут вам быть в курсе новых поступлений.


 
Добавить
Добавить статью
Добавить новость
Добавить пресс-релиз
Добавить ссылку

Тэги

Новые авторы
Рекламное Агентство ASTRA
Юрий Шаталин
Наталья Урусова
icg.kiev
Володя Антонов
Сергій Караванець
Кристина Осипова
eurasia
Элли Лордон
Елена Ломова
Анна Якименко
Оксана Иванова
Иван Кусков
Анастасия Воронова
Владимир Макаров
Марина Демкина
Александр Левин
Oleg Bondarenko
Дарья Олейникова
Евгений Илларионов
Станислав Саранцев
Alex Borisov
Александр
Владислав Корнеев
Камилла Багирова
Влад Лебедь
Андрей Стадник
Катерина Холодило
Александр Бескудников

Рассылки
Подписка на рассылки
Email:

Ваше имя:


Партнеры


© Copyright 2006. WebTexts. Тексты, представленные на этом сайте, могут свободно распространяться при условии сохранения ссылок на автора.



Рускаталог.ком - каталог русскоязычных сайтов Украина онлайн МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов